Подання неправдивої інформації до протоколу про нещасний випадок.

Комісія, яка займається розслідуванням нещасного випадку на виробництві зобов’язана ознайомити потерпілого зі змістом протоколу. На типовому шаблоні протоколу, який необхідно використовувати, у п. 13 є запис про ознайомлення працівника або члена його сім’ї з протоколом та місце для підпису й дати.

Практика показує, що роботодавець може обійти цей пункт. На одному з протоколів, з яким останнім часом у мене була можливість ознайомитися, в цьому розділі, роботодавець вписав власною рукою ім’я та прізвище потерпілого та поставив свій підпис замість підпису потерпілого.

Звісно, що роботодавець, який підписав такий протокол не повідомив працівнику про можливість внесення зауважень та заперечень до протоколу.

Потерпілий має право на подання зауважень і заперечень до протоколу. Ці зауваження та заперечення є невід’ємною частиною протоколу. Потім комісія передає протокол разом з додатками роботодавцеві для затвердження. Якщо потерпілий подав зауваження або заперечення, то роботодавець не може підтвердити протокол і повинен повернути його комісії для пояснення і доповнення.

Комісія протягом 5 днів має скласти новий протокол і разом з раніше незатвердженим протоколом передає роботодавцю для повторного затвердження.

Проте, законодавством не містить інформації, що відбувається в ситуації, коли роботодавець не затверджує протокол із зауваженнями. Тоді ситуація з постійним його незатвердженням та зауваженнями просто може відбуватись до нескінченості. А оскільки, протокол з місця випадку є одним з документів на підставі якого проводяться виплати з ЗУС, то працівнику він є дуже потрібний. В таких ситуаціях, єдиним виходом є звернення до суду.

Протокол нещасного випадку.

Після того, як комісія з ліквідації, встановлює причини й обставини події, складає протокол нещасного випадку. Комісія на складання протоколу має 14 днів з дня отримання повідомлення про нещасний випадок. При цьому, цей час з обґрунтованих причин може бути продовжений.

Кожен член комісії має можливість скласти до протоколу зауваження. У разі розходження думок членів комісії щодо змісту протоколу остаточне рішення приймає роботодавець.

Якщо мав місце смертельний випадок, комісія має ознайомити зі змістом протоколу члени сім’ї померлого працівника, а також проінструктувати їх про право подачі зауважень та заперечень на висновки, що містяться в протоколі.

У протоколі може бути встановлено, що нещасний випадок не є нещасним випадком на виробництві або обставини, які можуть вплинути на право працівника на отримання допомоги. Тоді такі висновки вимагають детального обґрунтування та зазначення доказів, які є підставою до таких тверджень.

До протоколу додається запис пояснень потерпілого та інформації, отриманої від свідків події, а також інші документи, зібрані в ході встановлення обставин і причин аварії, зокрема, письмові висновки лікаря або інших фахівців, ескізи або фотографії місця події, а також окремі зауваження членів комісії. Все це є невід’ємною частиною протоколу аварії.

Роботодавець має 5 днів на затвердження протоколу. Цей строк обчислюється з дня складання протоколу. Якщо до змісту протоколу були заявлені заперечення потерпілим або членам сім’ї померлого внаслідок нещасного випадку працівника або протокол не відповідає умовам визначеним в законодавстві, то роботодавець повертає не затверджений протокол до комісії на доопрацювання. Комісія, після усунення недоліків, протягом 5 днів має підготувати новий протокол, який подається на затвердження роботодавцю. Затверджений протокол аварії роботодавець негайно вручається потерпілому працівникові, а в разі смертельного випадку – членам сім’ї померлого працівника.

Протокол зі смертельним наслідком, з важкими наслідками чи при групових випадках негайно вручається відповідному інспектору праці.

Які дії вчиняє комісія з ліквідації наслідків нещасного випадку?

Після отримання інформації про нещасний випадок на виробництві роботодавець повинен створити комісію з ліквідації. Завданням вказаної комісії є негайне встановлення обставин й причин аварії.

До завдання комісії належить, зокрема:

• огляд місця пригоди, технічного стану машин, обладнання та інших технічних пристроїв, стану захисних пристроїв, а також вивчення умов виконання робіт та інших обставин, які могли вплинути на виникнення нещасного випадку;
• якщо це необхідно, складання ескізу або виготовлення фотографій місця події;
• отримання пояснень від потерпілого, якщо його стан здоров’я це дозволяє;
• збір інформації про нещасний випадок від свідків;
• проконсультуватися у лікаря, а в разі потреби висновки інших фахівців, в обсязі, необхідному для оцінки характеру і наслідків нещасного випадку;
• збір інших доказів, що стосуються аварії;
• визначення профілактичних заходів й пропозицій, зокрема, що випливають з оцінки ризиків на робочому місці, на якому відбулася аварія;
• надання зібраних матеріалів органу, що здійснює розслідування.

Результатом розслідування є підготовка протоколу нещасного випадку, згідно з типовою формою. Комісія на складання протоколу має 14 днів з дня отримання повідомлення про нещасний випадок. Якщо внаслідок законних перешкод чи труднощів комісія не можете скласти протокол у відповідності до передбачених строків, то комісія має обов’язок пояснити чому терміни не дотримуються як працівнику так й роботодавцю.

Також комісія має обов’язок вручити роботодавцю підготовлений протокол разом з усіма документами та ознайомити й вручити його потерпілому працівнику.

Можливо, якщо працівник заявить свої заперечення, то роботодавець може зобов’язати комісію доповнити або виправити протокол.

Склад комісії, яка займається ліквідацією наслідків нещасного випадку на виробництві.

Одним з обов’язків роботодавця після настання нещасного випадку на виробництві є створення комісії, яка займається ліквідацією наслідків нещасного випадку. Це саме ця комісія, а не безпосередньо роботодавець, займаються визначенням причин і обставин нещасного випадку.

Прийнявши таку конструкцію законодавець хотів забезпечити більшу об’єктивність в оцінці події. Зрозумілим є те, що роботодавець не є абсолютно неупередженим й досить часто намагається перекласти всю вину на працівника, який є потерпілим, щоб зменшити свою відповідальність.

До складу комісії, яка займається ліквідацією, включаються:

• співробітник служби безпеки праці,
• соціальний інспектор праці.

Вказані визначення практично нічого не говорять, що це за особи, тому хочу зупинитись детальніше на цьому питанні.

Роботодавець, який має більше ніж 100 працівників, створює службу безпеки та охорони праці, яка виконує функції консультації й контролю в галузі безпеки та гігієни праці. А роботодавець, який має до 100 співробітників може довірити виконання вказаних вище функцій спеціалісту, що має відповідний сертифікат.

Роботодавець, який має більше ніж 250 працівників, визначає комісію з безпеки та гігієни праці, як свій консультативний орган. До складу такої комісії входять, зокрема, представники працівників, в тому числі, інспектор праці, що діє на громадських засадах та члени профспілкових організацій.

Тобто, як співробітником служби безпеки та гігієни праці, так й соціальний інспектор праці, як правило, також є співробітниками підприємства.

Але, що робити в ситуації, коли ми працюємо на меншому заводі й не має таких працівників? Замість працівника служби охорони праці, до складу групи входить фахівець, що знаходяться за межами підприємства, а замість соціального інспектора праці у склад комісії входить представник працівників, який має актуальне свідоцтво про проходження навчання в області безпеки та гігієни праці.

У випадку, коли підприємство входить в сегмент “малого” можливо створення комісії до складу якої входить роботодавець і спеціаліст з-поза меж підприємства, який має спеціальний дозвіл.

Протягом якого терміну працівник має поінформувати роботодавця про нещасний випадок на виробництві?

Маємо цікаве запитання: “Протягом якого терміну працівник має поінформувати роботодавця про нещасний випадок на виробництві?”

Відповідь на це питання не міститься ні в трудовому кодексі, ні в інших законах.

Натомість, її можна знайти в Постанові Ради Міністрів з питання визначення обставин та причин нещасних випадків на виробництві від 2009 року.

Відповідно до § 2 вказаної постанови – працівник з яким стався нещасний випадок, якщо його стан здоров’я дозволяє, повинен негайно повідомити про нещасний випадок керівнику.

При цьому, законодавець не визначив ніякого конкретного терміну для повідомлення працівником про нещасний випадок на виробництві, а отже, й не має жодних правових наслідків для працівника за порушення терміну повідомлення.

Працівник може повідомити про нещасний випадок у будь-який час і це не впливає на виплати допомог та компенсацій. “Негайно” означає просто як можна швидше. Працівник звільняється від цього обов’язку, якщо стан здоров’я не дозволяє йому передавати інформацію.

Не тільки працівник, який бере участь у події зобов’язаний повідомити керівнику про нещасний випадок. Трудовим Кодексом передбачено, що обов’язок негайно повідомити керівника про нещасний випадок є також й в інших працівників, які знають про настання нещасного випадку на виробництві.

Чому так важливо якомога скоріше повідомити роботодавця про нещасний випадок на виробництві? З кожним днем, який минає від дня настання нещасного випадку на виробництві, довести певні факти та обставини за яких стався нещасний випадок буде дедалі складніше. З цих причин в інтересах працівника, постраждалого під час нещасного випадку, є негайне повідомлення про нещасний випадок на виробництві який стався з ним.

Обов’язки роботодавця в разі настання нещасного випадку на виробництві.

Трудовий кодекс покладає на роботодавця наступні обов’язки у разі настання нещасного випадку на виробництві:

• вжиття необхідних заходів з метою усунення або зменшення небезпеки,
• забезпечення надання першої допомоги постраждалим,
• забезпечення збереження місця де стався нещасний випадок (у тому числі, зупинення машини, не переставляти їх, не допускати сторонніх осіб до місця аварії),
• сприяти встановленню обставин настання нещасного випадку та причин аварії шляхом створення ліквідаційної групи,
• застосувати відповідні заходи для запобігання аналогічним нещасним випадкам,
• негайно повідомити компетентного окружного інспектора праці та прокурора про смертельний, тяжкий або груповий нещасний випадок на виробництві,
• вести реєстру нещасних випадків на виробництві,
• зберігати протоколи встановлення обставин і причин нещасного випадку на виробництві разом з іншою документацією, яка стосується нещасного випадку, протягом 10 років,
• систематично аналізувати причин настання нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань та інших захворювань, пов’язаних з умовами навколишнього середовища і на підставі результатів цих аналізів, застосувати відповіді профілактичні заходи.

Роботодавець повинен виконувати свої обов’язки, а працівник має право вимагати від роботодавця їх виконання.

Якщо роботодавець після нещасного випадку намагається “позбутись” працівника, то найкраще відразу реагувати письмовим запитом до роботодавця з вимогою надати протокол випадку. Важливо, щоб лист був висланий поштою з повідомленням про вручення. В ситуації, коли роботодавець як і раніше не виконує покладених на нього обов’язків, необхідно буде повідомлення інспекцію праці. Найчастіше після втручання інспекції праці роботодавці беруть на себе виконання обов’язків.

Відсутність інформації від роботодавця про наявність професійного ризику як одна з причин нещасного випадку на виробництві.

Трудовим кодексом Польщі на роботодавця покладається обов’язок інформувати працівників про ризики, які він несе у зв’язку із виконанням ним своїх професійних обов’язків, а також про методи захисту під час виконання такої роботи.

У разі настання шкоди для працівника під час нещасного випадку на виробництві в результаті порушення правил захисту при виконанні небезпечного виду робіт, необхідно встановити чи повідомив роботодавець працівника про засоби захисту та про те, що вказана робота є небезпечна для його життя та здоров’я.

Якщо буде встановлено, що роботодавець не виконав свого обов’язку, не може бути встановлено, що в настанні шкідливих наслідків є винним виключно працівник. А це дозволить працівникові зберегти право на виплати компенсацій від ЗУС, які гарантовані при настанні нещасного випадку на виробництві.

Відповідальність роботодавця після проходження працівником навчання з безпеки та гігієни праці.

Законодавством передбачено обов’язок роботодавця запевнити кожному працівнику проходження навчання з безпеки та гігієни праці. На практиці часто навчання такі не проходять, або ж проходять, але не тоді коли працівник має приступити до виконання роботи як це визначено чинним законодавством, а в період коли визначає роботодавець.

Якщо навчання не було проведено, а працівник своєю поведінкою порушує правила безпеки праці, то його поведінка буде лише однією з причин настання нещасного випадку на виробництві. А коли поведінка працівника, який порушує правила техніки безпеки, не є єдиною причиною аварії, як і раніше належить йому право до виплати компенсацій.

Але, навіть якщо роботодавець провів навчання з безпеки та гігієни праці, то це не значить, що він повністю звільнений від обов’язку контролю співробітників щодо дотримання безпеки та гігієни праці. У разі, якщо після проведення навчань з безпеки та гігієни праці працівники порушують їх обов’язком роботодавця є контроль та проведення додаткового навчання співробітників, а у деяких випадках роботодавець навіть повинен не допустити працівника до виконання роботи аж до моменту повного вивчення працівником правил техніки безпеки праці.

Навіть якщо працівник не звертає увагу роботодавця на умови праці та порушення безпеки та гігієни праці, то це не значить, що роботодавець звільнений з обов’язку встановити такі обставини самостійно.

Отже, сам факт проведення навчання з безпеки та гігієни праці не звільняє роботодавця від обов’язку контролювати виробничий процес та постійно забезпечувати належний рівень охорони середовища в якому виконують свої трудові обов’язки працівники.

Судова практика в справах працівників з якими стався нещасний випадок на виробництві та які перебували під впливом алкоголю.

Аналізуючи питання про вплив алкогольного сп’яніння працівника на провину за нещасний випадок на виробництві знайшла вирок Верховного Суду Польщі від 7 березня 2006 року (номер справи I UK 127/05).

Верховний суд розглядав справу в якій працівник помер під час керуванням екскаватором в стані алкогольного сп’яніння (понад 3 проміле алкоголю в крові). Найважливішим є те, що працівник, в момент коли розпочав працю вже був в стані алкогольного сп’яніння.

Верховний Суд у вказаному рішенні навів таку позицію:

„Зв’язок події з роботою має нормативно визначений характер. Про те, що сталась така подія у зв’язку з виконанням праці вирішує не фактичне, фізичне знаходження працівника в місці виконання роботи, так само фізичне прибувати на робочому місці не вичерпує змісту обов’язків працівника, якщо працівник не готовий до її виконання. Виконання роботи, у відповідності із законодавством, не може трактуватись лише як просто перебувати на робочому місці, як фізична присутність працівника, але як перебування працівника в розпорядженні роботодавця. Умовою перебування працівника в розпорядженні роботодавця є готовність працівника до праці – суб’єктивне виконання праці й об’єктивна можливість її надання. Стан сп’яніння працівники виключає можливість надання ним своїх трудових ресурсів. Роботодавець не тільки не може в цьому випадку розпоряджатися працівником, але й зобов’язаний відмовити в допуску його до роботи. Крім того, споживання такої великої кількості спирту виключає можливість виконання будь-якої роботи. Обставини цієї події свідчать, що у постраждалого працівника на момент нещасного випадку була значною мірою відключена свідомість. Психофізичний стан потерпілого, у зв’язку зі зловживанням алкоголем призвело до того, що він не був в змозі виконати належним чином будь-які дії в повсякденному житті та під час праці. Оцінюючи зазначені вище обставини справи, слід визнати, що рішення судів попередніх інстанцій були помилковими.”

Верховний Суд у своєму рішенні зайняв позицію, що перебуваючи на робочому місці в стані алкогольного сп’яніння відразу тягне за собою розрив зв’язків між працівником та виконуваною ним роботою, навіть у разі якщо фактично вона виконувалась.

Отже, суд чітко визначив, що при такій ситуації не можна вважати нещасний випадок з працівником як нещасний випадок під час виконання роботи, а значить не має підстав для виплати компенсації.

Чи працівник має обов’язок доводити, що не є винним в настанні нещасного випадку на виробництві?

Якщо буде встановлено, що лише дії працівника призвели до настання наслідків нещасного випадку під час праці, то він буде позбавлений права на отримання будь-яких виплат та компенсацій від ЗУС. Наприклад, якщо буде доведено, що такий працівник порушив правила безпеки праці або ж такий нещасний випадок спричинили винні дії працівника. Хоча такі випадки бувають досить рідко, але все ж бувають.

В законодавстві використовується таке поняття як “доведене порушення”, але не вказано, хто це порушення мав би довести. Не вказано також, чи існує презумпція невинуватості працівника, якщо його вину не доведе роботодавець. Польський законодавець використав лише поняття “доведено” з метою підкреслення, що сприяння в настанні шкоди саме працівником (застрахованою особою) має бути незаперечним.

Положення законодавства “про доведеність” можна розуміти таким чином, що обов’язок доказування обставин, що визначають право застрахованої особи на отримання допомоги покладається на ЗУС. Це ЗУС як установа, яка платить потерпілому працівнику компенсації має найбільший інтерес в тому, щоб довести, що лише потерпілий працівник несе відповідальність за настання для нього шкоди, що наступила в результаті нещасного випадку на виробництві. Таким чином, якщо ЗУС хоче відмовити у виплаті допомоги застрахованій особі, то повинен надати докази винних дій працівника, які б призводили до втрати ним визначеної законодавством допомоги.

При цьому, під час судового розгляду такої категорії справ не можуть застосовуватись положення цивільного кодексу, які визначають, що докази на підтвердження факту подає той, хто з цього факту отримає для себе користь.

Отже, відповідаючи на наведене в заголовку питання – працівник не має обов’язку доводити, що є не винним в настанні нещасного випадку на виробництві.