Мова укладення договору (трудового або на виконання робіт) у Польщі з іноземцем.

Вчора один з Клієнтів задав мені цікаве питання: “Чи повинен роботодавець укладати договір з іноземним працівником двома мовами, польською та рідною мовою іноземця, або договір може бути укладений тільки польськомовній версії?”

Так що сьогодні, спробуємо розібратися з цим питанням.

І так, трудовий кодекс не регулює вище зазначені правовідносини.

Але, у відповідності зі ст. 7 ч. 1 закону “Про польську мову” – на території Польщі використовується польська мова (в тому числі й у трудових правовідносинах), якщо:

• особа, яка виконує роботу, має місце проживання на території Польщі в момент укладення договору, а також договір має бути виконаний або виконується на території Польщі.

Тобто, як ми бачимо, з вище зазначеної статті договір повинен бути обов’язково в польськомовній версії.

Виключення з наведеного вище правила встановлюють положення ст. 8 п. 1a і 1b вище зазначеного закону. Відповідно до яких договір може бути укладений у двох мовах, при цьому, версія договору перекладається на іншу мову на підставі версії польськомовної, й тільки за заявою особи, яка потребує такого переведення (тобто, працівника).

Тобто, законодавство допускає двомовну версію договору в трудових правовідносинах.

Але, так само є ще норма закону про ринок праці (USTAWA O PROMOCJI ZATRUDNIENIA I INSTYTUCJACH RYNKU PRACY), а саме ст. 88h 1 ч. п. 3, яка говорить нам про обов’язки роботодавця й в якій вказано, що: “роботодавець зобов’язаний укласти з іноземцем договір у письмовій формі й надати іноземцю перед укладенням договору його переклад на мову зрозумілу іноземцю…”

Тобто, виходячи з вище зазначеної норми роботодавець має обов’язок на надання іноземцю перекладу на зрозумілу для іноземця мову (це не обов’язково мова країни громадянином якої є іноземець).

Але всі вище зазначені норми не говорять про обов’язок укладання договору у двомовній формі, тільки про обов’язки роботодавця донести інформацію про зміст договору в доступній для іноземця мові. При цьому, форма “донесення” інформації може бути як письмова, так і усна.